субота, 11 червня 2016 р.


Правила для вчительок, 1915 рік.

  • 1. Ви не можете вийти заміж протягом усього терміну дії контракту.
  • 2. Ви не можете підтримувати стосунки з чоловіками.
  • 3. Ви повинні завжди бути вдома з восьмої вечора і до шостої ранку, якщо тільки не виконуєте якісь шкільні обов'язки.
  • 4. Ви не можете тинятися по магазинах морозива в центрі міста.
  • 5. Ви не можете подорожувати за межі міста, якщо у Вас немає дозволу голови шкільної ради.
  • 6. Ви не можете їздити у колясці або автомобілі з будь-яким чоловіком, за винятком вашого батька або брата.
  • 7. Ви не можете палити цигарки.
  • 8. Ви не можете одягатися в яскраві кольори.
  • 9. Ви не можете в жодному разі фарбувати волосся.
  • 10. Ви повинні носити принаймні дві нижні спідниці.
  • 11. Ваші сукні не можуть бути коротшими за два дюйми від щиколотки.
  • 12. Щоб підтримувати класну кімнату в акуратності і чистоті, ви повинні підмітати підлогу принаймні один раз на день, мити підлогу гарячою водою з милом принаймні один раз на тиждень, чистити класну дошку принаймні один раз на день і розпалювати вогонь о сьомій годині ранку, щоб на восьму годину в класі було тепло.

середа, 30 березня 2016 р.


Закликаю усіх долучитись до доброї справи!

Вже втретє благодійний аукціон побачень "Сила в єдності!" запрошує до своїх лав тернополян! 🇺🇦

До 9 квітня 2016 р. ви можете стати учасником цього незабутнього дійства! 

Що потрібно зробити для того, щоб стати одним із учасників аукціону?
📌1.
- обрати фото та завантажити його у один із альбомів спільноти аукціону.https://vk.com/album-85684563_229150927 або https://vk.com/album-85684563_229150948
- до вашого завантаженого фото варто додати коротку інформацію про себе (вік, діяльність, хоббі і т.д.)
- бажано розповісти друзям про участь у аукціоні.
- слідкувати за ставками під вашими фото та після оголошення результатів (10 квітня) зустрітись з людиною, яка виграла зустріч із вами.

📌2.
- під фото людини, яка вам сподобалась, зробити ставку (мінімальна - 10 грн)
- після завершення аукціону та оголошення результатів (10 квітня) оплатити свою ставку.
- після оплати гарно провести час із вашим "лотом".

🇺🇦Усі кошти, зібрані під час проведення аукціону, будуть спрямовані на допомогу нашому ураїнському війську! 🇺🇦

Приєднуйтесь до благодійного аукціону "Сила в єдності!" На вас чекає багато нових знайомств, позитивних вражень та неповторних зустрічей! 👫💕💥

Пам’ятка для учителя №1
1. Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.
2. Робота повинна бути особистісно значущою для школярів Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.
3. Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.
4. Створити психологічний комфорт:  а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) дати можливість розкритися, повірити в себе кожному учневі.
5. Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.
6. Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічнх умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.
7. В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.

пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

Презентация для батьків

Шановні колеги, батьки та учні!

Два роки тому українські патріоти та революціонери розпочали криваву боротьбу за краще життя, яка триває і досі. Багато крові пролилось під час подій Революції гідності, тому прошу вас вшанувати сьогодні пам'ять полеглих на Майдані. Пам'ятаймо про Небесну сотню, допомагаймо нашим військовим на Сході України і просто живімо гідно.

А зараз пропоную коротко згадати події Революції гідності...
21 листопада 2013 року ввечері на головній площі країни – Майдані Незалежності у Києві почали збиратись люди, які категорично не були згодні з рішенням уряду Миколи Азарова призупинити курс України на євроінтеграцію. Так почався Євромайдан.
Спочатку були мирні мітинги, мільйонні марші з символікою Євросоюзу і вимогою, щоб Віктор Янукович підписав Угоду про асоціацію у Вільнюсі. Але він не підписав.
В ніч з 29 на 30 листопада "Беркут" по-звірячому побив студентів, які ночували в наметах на Майдані. Вже через день Київ перетворився на серце України, куди зі всіх куточків з’їжджались люди, щоб захистити своє право на свободу.
Перша спроба розігнати Майдан в ніч на 11 грудня потім здаватиметься зовсім не страшною у порівнянні з розстрілами у лютому.
Майже три місяці Євромайдан жив, як окремий організм, сповнений надій та віри в перемогу своїх ідей. Там люди вітали одне одного з Новим Роком, зустрічали Різдво і готувались до Водохреща, поки 16 січня 235 рук не проголосували за так звані "диктаторські закони", які не забороняли хіба що дихати.

Далі були тижні люті на Грушевського, де з’явились перші Герої Небесної сотні. 

пʼятниця, 15 січня 2016 р.

Дорогі читачі!
Пропоную до вашої уваги мій календар роботи з учнями. Буду вдячна за ваші цікаві пропозиції та доповнення.

Шановні відвідувачі блогу!

Прошу заповнити анкету, в якій ви можете оцінити мій блог.
Буду дуже вдячна за ваші відповіді!

середа, 13 січня 2016 р.

Розвиток педагогіки

Термін «педагогіка» отримав свою назву від грецьких слів paidos — дитина і ago — вести. У дослівному перекладі paidagogos означає «проводир дітей». Педагогом у Стародавній Греції називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. Поступово слово «педагогіка» стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.

З середини XX століття людство зрозуміло, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не лише діти, а й дорослі. У зв'язку з цим у деяких країнах замість терміна «педагогіка» вживають терміни «андрогогіка» (від гр. andros

— мужчина і ago — вести) й «антропогогіка» (від гр. antropos

— людина і ago — вести). Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому.

Сучасна педагогіка — це наука про виховання людини. Під поняттям «виховання» в даному випадку розуміємо освіту, навчання та розвиток, тобто вживаємо його в найбільш широкому значенні.

Виховання виникло разом з появою людського суспільства. Воно невіддільне від соціального відтворення поколінь, природної потреби готувати до життя нащадків. Саме тому виховання є загальною і вічною категорією.

Педагогічні уявлення, знання складалися в практичному досвіді. За свідченням наскельних малюнків задовго до людської цивілізації виховання дітей здійснювалося шляхом включення їх у життя роду або сім'ї: залучення до праці, полювання, спорудження житла. У деяких племенах почали виникати своєрідні «школи» — хижі, де люди похилого віку готували підлітків до дорослого життя. Педагогічні знання систематизувались у вигляді висновків, порад, рекомендацій та існували в народних звичаях, обрядах, традиціях, народній творчості. Цей своєрідний звід правил і нормативів став джерелом розвитку соціальної поведінки людини в своїх основних постулатах: сповіді працелюбності, гостинності, любові до природи, взаємодопомоги, милосердя, поваги до старших, миролюбства, — того, що пізніше увійшло до кодексу життя цивілізованого суспільства, стало першоосновою педагогічної науки й практики.

Розвиток і ускладнення виробництва, накопичення наукових знань про оточуючий світ вимагали від людини спеціальної, досить тривалої підготовки. Залежно від того, як було поставлене виховання дітей і молоді, суспільство прогресувало швидше чи повільніше. Освіта і виховання стали найважливішою передумовою його розвитку. Виникла потреба в педагогічних знаннях, які базувалися б не на емпіричних, суб'єктивних уявленнях людей, а на узагальненні типового, характерного, тобто знаннях об'єктивних, наукових.

Науку часто ототожнюють із знаннями, що є грубим непорозумінням. Наука — це не лише знання, а й свідомість, тобто вміння належно користуватися цими знаннями.

Серйозні спроби узагальнити досвід виховання, виділити теоретичні начала виховання були розпочаті в найрозвиненіших державах стародавнього світу — Китаї, Індії, Єгипті, Греції. Перші наукові педагогічні узагальнення входили до складу філософії, бо в філософії на той час акумулювалися всі знання про природу, людину, суспільство.

Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія. Теоретиками педагогіки були видатні грецькі мислителі: Демокріт (460-370 рр.до н.е.), Сократ (469—399 pp. до н. е.), Платон (427—347 pp. до н. е.), Арісто-тель (384—322 pp. до н. е.), в працях яких існувало немало глибоких думок з питань виховання людини, формування її особистості. 

Розвиток педагогічної думки знайшов своє продовження в працях давньогрецьких філософів і ораторів. Перший «штатний» педагог Марк Квінтіліан (35—96 pp.), який навчав юнаків-патриціїв ораторському мистецтву, був автором 12-томної книги «Дванадцять книг риторичних настанов», власне, першої педагогічної книги. Поряд з творами Ціцерона її вивчали у всіх риторичних школах.

У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Педагогічні ідеї філософів-богословів мали релігійне забарвлення і були пронизані церковною догматикою.

В епоху Відродження (XIV—XVI ст.), коли відбувався розклад феодалізму і почався розвиток буржуазного суспільства, з'явився цілий ряд яскравих мислителів, педагогів-гуманістів, які своїм лозунгом проголосили античний вислів: «Я — людина, і ні від чого людського не вільна». Серед них італієць Вітторіно де Фельтре (1378—1446), голландець Еразм Роттердамський (1466—1536), французи Франсуа Рабле (1494—1553), Мішель Монтень (1533—1592).

До початку XVII століття педагогіка продовжувала залишатися частиною філософії. Відокремлення її від філософії й оформлення в наукову систему пов'язане з іменем великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592—1670). У 1632 році Коменський створив видатний твір «Велика дидактика», який започаткував науку про процес навчання, а в 1633 році — перше в світі спеціальне керівництво по вихованню дітей дошкільного віку «Материнська школа». Усі педагогічні твори Я.А. Коменського пронизують думки про те, що людина є «найдосконалішим, прекрасним творінням», «чудесним мікрокосмом»; школа — «майстернею гуманності», а правильне виховання завжди повинно бути природовідповідним. Не втратила ні актуальності, ні свого наукового значення і його схема організації школи, теоретичне обґрунтування та розробка принципів навчання, класно-урочної системи навчання тощо.

Услід за Коменським в історію західноєвропейської педагогіки увійшло ім'я англійського філософа й педагога Джона Локка (1632—1704), який сконцентрував свої зусилля на теорії виховання джентльмена — людини впевненої в собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань; французького матеріаліста і просвітителя Жана-Жака Руссо (1712—1778), автора ідеї природної досконалості дітей, теорії «вільного виховання», за якою виховання повинно проводитися лише за інтересами й бажаннями дітей, що сприятиме їхньому розвитку; швейцарського педагога Йоганна Генріха Песталоцці (1746—1827), який запропонував учителям прогресивну теорію морального виховання учнів, розвинув ідеї гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, прищеплення їм співчуття і жалісності як основи морального розвитку, намагався поєднати навчання і виховання дітей з організацією їхньої посильної праці; німецького педагога Йоганна Фрідріха Гербарта (1776—1841), автора теоретичних узагальнень у галузі психології навчання і дидактики (чотириетапна модель уроку, поняття виховуючого навчання, система розвиваючих вправ); німецького педагога Фрідріха Адольфа Дістервега (1790—1866), відомого ідеями про активізацію навчальної діяльності учнів, посилення їх самостійної роботи, а також думками про підготовку народних учителів, яка повинна базуватися на отриманні наукових знань і прищепленні високих моральних якостей.

В Україні відбувалися ті самі процеси народження педагогіки в надрах філософської думки. З часів Київської Русі до нашого часу дійшли настановні твори з виховання: збірник законів «Руська правда» Ярослава Мудрого і «Правда» Ярославичів (його синів), «Повчання Володимира Мономаха», «Житіє Євдокії Полоцької», «Повчання дітям ченця Ксенофонта», низка уривків з часописів та листів, де подаються описи народних традицій виховання дітей у сім'ях, ставлення батьків до своїх нащадків, моральні сентенції поведінки людини в товаристві.

Серед видатних просвітителів ХУШ століття, які збагатили вітчизняну педагогіку, почесне місце належить Григорію Савичу Сковороді (1722-1794). Він перший в українській педагогіці в центрі уваги поставив дитину - її почуття, стосунки зі світом, її справи, нахили і обдарування; визначив мету гуманістичного процесу - формування "істинної-" людини: мислячої, чуйної, освіченої, зі світлим розумом, гарячими почуттями, підготовленої до праці задля її щастя і блага народу.

Великий внесок у розвиток наукової педагогіки зробив визначний вітчизняний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський (1824— 1870), автор стрункої й оригінальної педагогічної системи, що охоплювала основні проблеми виховання і навчання. Основною ідеєю цієї системи була народність, яку він розумів як своєрідність кожного народу, обумовлену його історичним розвитком, соціальними умовами життя, географічними особливостями. Найголовнішими рисами народності педагог вважав любов до батьківщини, рідну мову, віру в могутні сили народу. Основною метою виховання повинна бути підготовка всебічно розвиненої людини, а наріжним каменем теорії виховання — вчення про трудове виховання, що стверджує: в трудовій діяльності розвивається і формується людина.


Ушинський вимагав повної перебудови системи освіти на основі новітніх наукових досягнень: «...Педагогічна практика без теорії — те саме, що і знахарство в медицині».

Ґрунтовні праці педагога «Педагогічна антропологія», «Про камеральну освіту», «Три елементи школи» та інші, а також навчальні книги для дітей початкових класів витримали безліч видань.

У другій половині XIX — на початку XX століття в Україні на питаннях освіти і виховання зосереджували свої зусилля майже всі діячі культури та мистецтва, літератури і науки. Т.Г. Шевченко (1814—1861) підготував і видав «Букварь южнорусский» (1861). І.Я.Франко (1856-1916) зробив суттєвий внесок у розробку історії шкільної і університетської освіти в Україні. М.П.Драгоманов (1841-1895) обстоював національну народну освіту як таку, що вбирає в себе кращі здобутки світової культури. П.А. Грабовський (1864—1902) присвятив ряд статей проблемам народної освіти. Леся Українка (1871—1913) обстоювала необхідність народної освіти, змальовувала жалюгідність сільських шкіл і учителів.

Закарпатський педагог О.В. Духнович (1803—1865) зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти: написав буквар, методичні книги для вчителів. Відомий український педагог Х.Д. Алчевська (1841—1920) досліджувала проблеми навчання дорослих і відтворила їх у посібниках «Що читати народові?», «Книга для дорослих». Відомий педагог і громадський діяч С.Ф.Русова (1856-1940) створила концепцію національної системи освіти і виховання, написала ряд праць з педагогіки: "Дошкільне виховання", "Дидактика", "Моральні завдання сучасної школи" та інші.


Найвидатніші представники американської педагогіки — Джон Дьюї (1859—1952) і Едвард Торндайк (1874—1949).

Педагогіка соціалістичного періоду пішла шляхом розробки ідей виховання людини нового суспільства. З цих позицій педагогічну теорію розробляли Н.К.Крупська (1869—1939), П.П. Блонський (1884 — 1941), С.Т.Шацький (1878—1934), А.СМакаренко (1888—1939), В.О.Сухомлинський (1918— 1970).

Славу педагогіці соціалістичного періоду принесли праці А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського. А.С. Макаренко висунув і перевірив на практиці принципи створення дитячого колективу, педагогічного керівництва ним, запропонував методику трудового виховання, вивчав проблеми формування свідомої дисципліни і виховання дітей у сім'ї. В.О. Сухомлинський досліджував проблеми розумового, морального, естетичного та фізичного виховання школярів, питання політехнічної освіти, теорії навчання, виховання дітей у сім'ї, самовиховання і самоосвіти, професійної майстерності вчителя, здійснення загального навчання та керівництва школою. Багато його порад, влучні спостереження зберігають своє значення і при осмисленні сучасних шляхів розвитку педагогічної думки та реформуванні школи.

Історичний шлях становлення педагогіки як науки свідчить про те, що її виникнення і розвиток визначались об'єктивними соціально-економічними потребами суспільства в підготовці підростаючих поколінь до життя. Ні суспільство, ні виховання «взагалі» не існувало. На певному етапі історичного розвитку існувало конкретне суспільство і виховання, спрямованість і рівень якого відображали досягнутий рівень розвитку суспільства.

З допомогою презентації ви можете краще пізнати початкову освіту у різних куточках нашої планети!

Пам'ятка вчителю
1. Умій радіти маленьким успіхам своїх учнів і співпереживати їх невдачам.
2. Ти дуже близька людина для свого учня. Постарайся, щоб він був завжди відкритий для тебе. Стань йому другом і наставником.
3. Не бійся признатися в своєму незнанні якого-небудь питання. Будь разом з ним в пошуку. Постарайся вселити в учня віру в себе, в його успіх. Тоді багато вершин для нього стануть переборними.
4. Не вимагай на уроці "ідеальної дисципліни". Не будь авторитарним. Пам'ятайурок - це частинка життя дитини. Він не повинен бути скутим і затиснутим. Формуй в ньому особу відкриту, захоплену, розкуту, здатну творити, всесторонньо розвинену.
5. 
Прагни до того, щоб твої уроки не стали шаблонними, проведеними "по трафарету". Хай на уроках здійснюються відкриття, народжуються істини, підкоряються вершини, продовжуються пошуки.
6.
 Кожна зустріч з вчителем для батьків повинна стати корисною і результативною. Кожні збори - озброїти їх новими знаннями з області педагогіки, психології, процесу навчання.
7.
 Входь в клас з посмішкою. При зустрічі заглянь кожному в очі, дізнайся його настрій і підтримай, якщо йому сумно.
8.
 Неси дітям добру енергію і завжди пам'ятай, що "учень - це не судина, яку необхідно наповнити, а факел, який потрібно запалити".
9.
 Пам'ятай, двійка дуже шкідлива і для формування характеру. Знайди можливим не захоплюватися цією відміткою. Будь в пошуку можливості знайти шлях подолання невдачі, що осягнула.
10.
 Пам'ятай, кожен твій урок повинен бути хай маленьким, але кроком вперед, до пізнавання нового, невідомого.
11.
 Учень завжди в навчанні повинен долати трудність. Бо тільки в трудності розвиваються здібності, необхідні для їх подолання. Умій визначити "планку" трудності. Вона не повинна бути завищеною або заниженою.
12.
 Учи своїх учнів трудитися. Не шукай легкого шляху в навчанні. Але пам'ятай, як важливо підтримати, підбадьорити, бути поряд у важкій ситуації. Відчувай, де необхідні твоє плече, твої знання, твій досвід.
13.
 Якщо з двох балів думаєш, який вибрати, - не сумнівайся, постав вищий. Повір в дитину. Дай йому крила. Дай йому надію.
14.
 Не приховуй від дітей своїх добрих відчуттів, але пам'ятай: серед них ніколи не повинно бути особливого місця для "улюбленчиків". Постарайся в кожній дитині побачити визначене йому, відкрий його йому самому і розвій в ньому те приховане, про що він і не підозрює.
15.
 Пам'ятай про те, що дитині повинно бути цікаво на уроці. Тільки коли цікаво, дитина стає уважною. 
16.
 У спілкуванні з батьками своїх учнів пам'ятай, що їх діти - найдорожче в житті. Будь розумний і тактовний. Знаходь потрібні слова. Постарайся не образити і не принизити їх гідність. 
17.
 Не бійся вибачитися, якщо опинився неправий. Твій авторитет в очах учнів тільки підвищиться. Будь терплячий і до їх помилок. 
18.
 Живи з дітьми повним життям. Радій і засмучуйся разом з ними. Захоплюйся і дивуйся. Жартуй і  наставляй. Учи бути нетерплячими до брехні і насильства. Учи справедливості, завзятості, правдивості.

19. Не виховуй дуже самовпевнених - їх уникатимуть; дуже скромних - їх не поважатимуть; дуже балакучих - на них не звертатимуть уваги; дуже мовчазних - на них не зважатимуть; дуже суворих - від них відмахнуться; дуже добрих - їх розтопчуть. 
2
0. Будь завжди витриманий, терплячий, урівноважений.